(мовчання тощо)

1. n

1) пролом; розколина; отвір, щілина; розрив, тріщина

2) проламування, пробивання

3) прорив

4) перерва, пауза

5) розкол; розрив відносин (стосунків)

6) амер., розм. нехтування пристойності; недоречне зауваження

7) амер. раптове падіння цін (на біржі)

8) амер. передача голосів іншому кандидатові (на з'їзді)

9) амер., розм. шанс, сприятлива можливість, щаслива нагода

10) ділянка зораної землі

11) амер., розм. крадіжка зі зломом

12) розм. велика кількість (чогось)

13) геол. розрив, порушення

14) екіпаж з двома поздовжніми лавами

2. v (past broke; p.p. broken)

1) ламати (ся); зламувати (ся); розбивати (ся)

2) розривати (ся); проривати (ся)

3) розсіювати (ся); розходитися; розступатися

4) псувати, робити непридатним

5) переривати, порушувати, припиняти (мовчання тощо); робити зупинку

6) вдиратися, уломлюватися

7) ослабляти

8) починатися, наставати

9) вибухати, ударяти (про грозу)

10) розоряти, призводити до банкрутства

11) збанкрутувати

12) амер. раптово упасти в ціні (на біржі)

13) вириватися, зриватися

14) тікати

15) розпукуватися

16) траплятися, відбуватися

17) порушувати (обіцянку)

18) розм. розмінювати (гроші)

19) повідомити (щось)

20) розпушувати, копати (грунт)

21) з'являтися (на поверхні)

22) різати на шматки

23) м'яти, тіпати, терти

24) побивати (рекорд)

25) ел. переривати (струм); вимикати; розмикати (ланцюг)

26) розкривати (таємницю)

* * *

1) пролом; розрив; отвір, щілина; тріщина; пробоїна; проламування; пробивання; прорив

2) перерва (тж. у школі); пауза

3) три крапки або інший знак, що вказує на раптову паузу

4) вірш. цезура

5) розкол; розрив відносин

6) перша поява

7) aмep. нехтування правилами пристойності; помилка; недоречне зауваження

8) несподівана, раптова зміна

9) втеча (з в'язниці; тж. break out)

10) aмep. бірж. раптове падіння цін

11) aмep. передача голосів іншому кандидатові

12) aмep. шанс; ( сприятлива) можливість, ( щасливий) випадок

13) ділянка поораної землі ( під пасовище)

14) aмep. крадіжка зі зломом

15) дiaл. велика кількість ( чого-небудь)

16) гра об борт ( хокей)

17) гeoл. розрив, порушення; малий скид

18) перехід коня з одного кроку на інший

19) cпopт. перший удар; право першого удару; вдала серія ударів

1) ламати; ламатися; зламувати ( замок)

2) (тж. break up) розбивати; розбиватися

3) розривати; проривати; (по)рватися, розриватися; розкритися, прорватися

4) псувати, ламати, робити непридатним

5) переривати, порушувати; тимчасово припиняти, робити зупинку (тж. break oft); перериватися ( про голос); eл. переривати ( струм); розмикати ( ланцюг)

6) ( into) вриватися, вламуватися

7) послабляти; слабшати; припинятися

8) розсіюватися, розходитися; проходити

9) початися, наставати; вибухнути (тж. break out)

10) розоряти, приводити до банкрутства; розоритися, збанкрутувати; понижувати в посаді; aмep. бірж. раптово впасти в ціні

11) вириватися, тікати (тж. break out)

12) зриватися, вириватися (нaпp., про крик)

13) лопатися, давати паростки

14) траплятися, відбуватися

15) cпopт. вийти з "боксинга" ( про бігунів); звільнитися від захвату супротивника ( у боксі)

16) лiнгв. перейти в дифтонг

17) порушувати (слово, закон); збитися ( з ритму)

18) розпаровувати, розрізнювати (зібрання творів, колекцію); зaл. розформувати ( ешелон); розстроювати ( ряди); розмінювати ( гроші)

19) зломити (опір; тж. break down)

20) повідомляти ( звістку)

21) розпушувати, скопувати (ґрунт; тж. break up); прокладати, пробивати ( дорогу)

22) (тж. break in) виїздити ( коня); дресирувати; навчати; дисциплінувати, прищеплювати навички; приборкувати

23) зідрати ( шкіру)

24) з'являтися ( на поверхні)

25) різати на шматки (дичину, птаха)

26) анулювати за рішенням суду (заповіт, т. т)

27) гipн. відбивати ( породу)

28) м'яти, тіпати (прядиво, льон)

29) to break into smth раптово починати що-небудь; зненацька змінити швидкість руху; почати витрачати ( про монети е банкноти)

30) to break upon smb предстати перед ким-небудь; раптово спасти на думку кому-небудь

31) to break with smb; smth поривати з ким-, чим-небудь

1) рама для виїждження коней

2) великий відкритий екіпаж з двома поздовжніми лавами

1) брейк, сольна імпровізація в джазі

2) брейк ( танець)

1. n

1) тиша

2) мовчання, безмовність

3) забуття; відсутність відомостей

4) відсутність запаху (у спирті)

2. v

1) примусити замовкнути

2) заспокоїти, утихомирити, угамувати

3) перебороти, подолати (опір тощо)

4) військ. придушувати

5) глушити, заглушати

* * *

1) тиша

2) мовчання, безмовність

3) забуття; відсутність відомостей

4) відсутність запаху ( у спирті)

1) змусити замовчати; заспокоїти, утихомирити

2) долати ( опір); вiйcьк. придушувати

3) глушити, заглушати

СПІЛКУВАННЯ - тип відносин, що характеризується ставленням партнерів один до одного як до істот, наділених ознаками суб'єктивності. Оскільки презумпція такого ставлення не обмежена рамками людського світу, учасниками С. здатні поставати як люди, так і інші живі істоти; ми також спілкуємося зі світом загалом, текстами і цінностями культури тощо. Водночас не всі міжлюдські стосунки можна визначити як С., а тільки такі, що ґрунтуються на взаємному визнанні суб'єктивності і, отже, певною мірою набувають характеру самоцілі, формують внутрішню духовну спільність учасників. У перспективі такої спільності здобувають конкретний ціннісний смисл ті процеси обміну діяльністю, її продуктами, інформацією, досвідом, вміннями тощо, котрі складають реальний зміст С. за тих або тих умов. В історії філософії осягнення суті С. йшло поряд із висвітленням природи людської особистості. Так, відоме визначення Аристотелем людини як істоти політичної супроводжується акцентуванням політичного аспекту С. і визнанням політики найдовершенішою формою С. як такого З. агалом концепція С. в античному світі налаштовує особу на відкрите громадське співіснування, принциповими моментами якого постають як дружба, так і розбрат, війна. Тема вимушеного С., що долає, але й приховує в собі стан граничного розбрату, знаходить розвиток у соціальній філософії Нового часу З. окрема, Гоббс доводить, що неминучим наслідком реалізації природних схильностей людини виявляється "війна всіх проти всіх", котра спонукає до утворення держави як гаранта регульованих і безпечних стосунків між людьми на правовій основі. Типологічно близькі підходи до висвітлення С. в основному розвивають й інші мислителі XVII - XVIII ст., від Греція до Канта, що, зрештою, відбиває процес становлення новочасного індивідуалізму й соціального атомізму. Натомість релігійний світогляд, вимагаючи від людини внутрішньої зверненості до Бога, постійно інспірує й підтримує в європейській культурі орієнтацію на душевно-духовні смислотворчі чинники С. і позитивний досвід буття з Іншими і заради Інших. Світське філософське осмислення С. з Іншими як внутрішньої інтенції людського буття репрезентують в думці XVII - XIX ст. Гемстергойс, Шляєрмахер, Фоєрбах. С. в його позитивному значенні - одна з основних категорій філософсько-антропологічного вчення молодого Маркса; згодом людинотворчу роль "форм спілкування" Маркс передоручає більш об'єктивованим "суспільним відносинам". Погляд на С. в усьому різноманітті його аспектів як на вирішальну сферу формування людської особистості знайшов відображення в філософії XX ст. Передусім тут слід назвати філософію діалогу Ебнера, Розенцвайга і, особливо, Бубера; згідно з Бубером, діалогічне відношення "Я - Ти" (що протистоїть відношенню "Я - Воно") цілісно визначає як саме людське "Я", так і весь спектр його стосунків зі світом. Визначальна роль С. наголошується й низкою філософів екзистенційного й персоналістичиого напряму, зокрема Марселем, Ясперсом, Муньє, Больновим. Вагомий внесок у висвітлення цієї ролі С. роблять представники рос. гуманістики XX ст. - Бахтин, Ухтомський, Батищев, Каган та ін. Серед новітніх філософських течій найбільш істотними в цьому відношенні є комунікативна етика Апеля, Габермаса та ін., "філософія свідоцтва" Левінаса тощо. За конкретним змістом С. поділяють на матеріальне й духовне, хоча певний елемент духовності властивий йому неодмінно. Так само будь-якому С. притаманний символічний аспект, виражений у різний спосіб і різною мірою. Розрізняють знакове і предметне, вербальне і невербальне С. С. здійснюється як за допомогою зовнішніх образів або внутрішнього впливу (сугестія), так і шляхом безпосереднього дотику у спектрі від насильства до ласки. Відсутність або послаблення настанови на вербальне, знакове, екзистенційне вираження розкриває обрій мовчання як істотної форми С. (Бубер) або як життєвого символу його духовно-смислових основ (розуміння "без слів", "мовчазне єднання" тощо). Реалізуючи сутнісні виміри діалогу і комунікації, С. загалом не тотожне жодному з цих своїх моментів. Можливе як С., що не є діалогом або комунікацією, так і діалогічні або комунікативні процеси, які не являють собою справжнього С. Вільне діяльне людське С., зорієнтоване на реалізацію певних смисложиттєвих цінностей, - осердя культури як особливого типу реальності; відповідно кризи культури значною мірою є кризами С. Зокрема, сучасна людина стикається з відчуженням у галузі С., втратою його ціннісно-смислового потенціалу, який є необхідною умовою взаєморозуміння З. датність до автентичного С. розхитується сучасними маніпуляційними технологіями, а також поширенням субститутів С., зокрема внаслідок комп'ютеризації. Тим часом поза повноцінним С. неможливими є людська творчість, самореалізація особистості, інноваційний розвиток суспільства. Своєрідним "акумулятором" творчих потенцій С. постає, зокрема, мистецтво. Екзистенційні й моральнісні обриси С. визначаються проблематикою відкритості й замкненості, діалогічності, налаштованості на сприйняття іншого, толерантності, поваги, співчуття, любові та ін.

1. n

1) штора; маркіза; жалюзі; віконниця

2) pl наочники, шори

3) привід, відмовка; обдурювання; окозамилювання

4) розм. запій

5) тупик

6) тех. заглушка

7) опт. діафрагма, бленда

8) військ. димова завіса; маска

9) військ. снаряд, що не вибухнув

2. adj

1) сліпий, незрячий

2) призначений для сліпих

3) що не бачить (не помічає, не звертає уваги)

4) що діє наосліп

5) безглуздий, нерозсудливий; необачний, необережний

6) невидимий, прихований

7) гірн. що не має виходу на поверхню (про ствол тощо)

8) неясний, невиразний, нечітко надрукований, нерозбірливий

9) глухий (про стіну тощо); що не має проходу (виходу)

10) буд. фальшивий (про вікно, двері)

11) матовий (про фарбу)

12) розм. п'яний (тж blind drunk)

13) без квітів і плодів

14) ав. за приладами, сліпий

2. v

1) осліплювати, сліпити; позбавляти зору

2) засліплювати

3) затемнювати; затьмарювати

4) приховувати; обманювати

5) мчати з великою швидкістю

6) фот. діафрагмувати

7) військ. бліндажувати

* * *

1) штора, маркіза; жалюзі (тж. Venetian blind); ставня

2) ( the blind) викор. з дiєcл. у мн. сліпі

3) pl наочники, шори

4) привід, відмовка; обман

5) пиятика

6) = blind alley

7) миcл. засідка

8) cпeц. заглушка

9) фoтo шторка; oпт. діафрагма, бленда

10) вiйcьк. димова завіса; димовий екран

11) вiйcьк. снаряд, що не розірвався

1) сліпий, незрячий; призначений для сліпих

2) (to) який не бачить, не помічає, не звертає уваги

3) який діє наосліп; безглуздий, безрозсудний

4) невидимий, потайний; гipн. який не має виходу на поверхню

5) неясний, нерозбірливий, сліпо надрукований

6) глухий ( про стіну); який закінчується тупиком, який не має проходу

7) бyд. фальшивий (про вікно, двері)

8) матовий ( про фарбу)

9) п'яний (тж. blind drunk)

10) без квітів, плодів

11) aв. сліпий, за приладами

12)

1) засліплювати, позбавляти зору; сліпити очі, засліплювати

2) засліплювати, вражати

3) затемнювати; затьмарювати

4) приховувати, обманювати

5) фoтo діафрагмувати

1. n

1) стрибок

2) пропуск (під час читання тощо)

3) розм. танець

4) розм. біг

5) гірн. скіп

6) служитель університетського коледжу (в Дубліні)

2. v

1) стрибати, скакати

2) стрибати через скакалку

3) пустувати, вибрикувати (тж skip about)

4) бігти підстрибом

5) перестрибувати, перескакувати

6) перен. перескакувати, переключатися

7) пропускати, робити пропуски; обходити, не зачіпати (питання)

8) побіжно переглядати (книжку тощо)

9) шк. перескакувати (через клас)

10) амер., розм. квапитися, поспішати

11) розм. утекти, ушитися

12) розм. померти (тж skip out)

13) відскакувати, робити рикошет

* * *

1) стрибок

2) пропуск ( при читанні)

3) танець

4) біг

5) вiйcьк. рикошет

1) стрибати, скакати; стрибати через скакалку; гратися, стрибати ( skip about)

2) бігти вистрибом

3) ( часто over) перестрибувати, перескакувати; ( from) перескакувати, переключатися (нaпp., у розмові)

4) пропускати, робити пропуски; обходити, не торкатися ( skip over); (over, through) швидко переглядати; cл. перескакувати ( через клас)

5) cл. квапитися, поспішати; зникнути, втекти, ушитися ( skip off)

6) умерти ( часто skip out)

7) вiйcьк. рикошетувати; змусити підскочити або відскочити

8) = skip-bomb

1) мовчанка, мовчання ( допитуваного тощо); особа, яка відмовляється давати свідчення ( або відповідати на запитання); німий (ім.)

2) німий (прикм.)

- muteness

1) мертвий простір; мертва точка

2) зона мовчання; провал чутності (радіоприймача тощо)

* * *

n; спец.

1) мертвий простір; мертва точка

2) = dead-space III

1) інтерпретувати, тлумачити, пояснювати

2) розкривати задум (зміст) (п'єси тощо)

3) розцінювати, розуміти

4) перекладати (усно); бути усним перекладачем

* * *

1) тлумачити, інтерпретувати; розкривати задум, зміст (п'єси, музичного твору); передавати (настрій, переживання); тлумачити, витлумачувати, пояснювати, розцінювати

2) перекладати усно; бути усним перекладачем

1. n

1) німий фільм

2) важілець дзвінка будильника

2. adj

1) мовчазний; безмовний; безсловесний

2) що замовчує (щось)

3) небагатослівний, замкнутий

4) тихий, спокійний

5) безшумний

6) невимовний, німий (про літеру)

7) недіючий

8) що не має запаху (про спирт)

* * *

1) мовчазний; безсловесний; безмовний; який умовчує ( про що-небудь); небагатослівний, мовчазний

2) тихий, спокійний; безшумний

3) який не вимовляється, німий ( про букву)

4) бездіяльний

5) який не має запаху ( про спирт)

1) служитель, який стежить за тишею і порядком у залі суду тощо

2) церк. мовчальник

* * *

1) служитель, який стежить за тишею е порядком у залі суду

2) , цepк. той, хто прийняв обітницю мовчання, мовчальник (перен.)

1. n

1) черепиця

2) кахля; плитка

3) порожниста цегла

4) гончарний димар

5) розм. циліндр (капелюх)

2. v

1) вкривати черепицею (кахлями)

2) забезпечити таємність (проведення зборів тощо)

3) зв'язувати обітницею мовчання

* * *

1) черепиця, кахель, плитка

2) пустотіла цегла

3) гончарна труба

4) циліндр ( капелюх)

5) кісточка ( у маджонг)

••

1. n

1) зона; пояс; район

2) амер. район відділення зв'язку

3) пасок, пояс, пас

4) мат. пояс

2. v

1) розділяти на зони (на пояси); районувати

2) установлювати зональний тариф (поясні ціни тощо)

3) оперізувати, оточувати

* * *

1) зона, пояс; район

2) зона єдиного тарифу, тарифна зона (на транспорті, у зв'язку); aмep. район відділення зв'язку

3) icт., пoeт. пояс

4) мaт. пояс

5) смуга, кільце ( іншого кольору чи фактури)

1) розділяти на зони, на пояси; районувати

2) установлювати зональний тариф, поясні ціни

3) оперізувати; робити смугастим

Ісус Христос ( від грецьк. χριστόζ - помазаник (Божий) - згідно християнського віровчення, засновник віровчення, засновник християнства. Більшість християнських церков, окрім монофізитів, вшановують I. X. як боголюдину. В новозавітній літературі (зокрема в Євангелії від Матвія) говориться, що дружина тесляра Йосипа Марія чудесно зачала від Духа Святого і, залишившись непорочною, народила у Віфлеємі І.Х. Щоб зберегти дитя від переслідувань царем Іродом, сім'я, за порадою архангела Гавриїла, відправилася в Єгипет. Після повернення в Галілею І.Х. був хрещений Іваном Хрестителем і почав проповідувати своє вчення. Допомагали йому в цьому 12 учнів, названих апостолами. Зраджений своїм учнем Юдою, І.Х. був засуджений синедріоном (юдейським судом) до смерті - розіп'ятий на хресті, а опісля похований у печері. Після суботи він воскрес. Християни вірять у друге пришестя I. X. Проте не всі вони однаково уявляють Спасителя. Так, юдео-християни вважають його сином Йосипа, монофізити не визнають людську природу I. X. Уявлення про I. X. в християнській свідомості змінювалося протягом І - III ст. Якщо в Одкровенні Івана Богослова I. X. - небесна істота, то вже в Євангеліях знаходимо описання його земного життя. Окрім богословської існують інші версії І.Х. Посилаючись на суперечливість описання I. X. в новозавітній літературі, мовчання відомих діячів І ст. про I. X., ряд дослідників вважають його міфічною особою. Багато дослідників визнають історичну основу образу. Відома для свого часу особа - "праведна людина", "вождь бунту", проповідник - з часом здобула риси Спасителя, була наділена його шанувальниками надприродними властивостями. Додатково аргументи для історичної школи дали кумранські рукописи. Страчений "наставник праведності", згідно вчення есенів, воскресне і буде судити всі народи. З точки зору космічної концепції, І. X. - це прибулець з інших світів, якого земляни наділили надприродними властивостями. Про це свідчить, нібито, відсутність описання дитячих і юнацьких років його життя в ранніх Євангеліях, твердження І.Х. про існування на небі його "батька небесного" тощо. Багато інших космічних елементів містить Апокаліпсис та Євангеліє від Івана.

НІЩО - категорія метафізики та онтології, що мислиться як небуття (несуще) і характеризується предикатами негативності, відсутності, позбавлення, заперечення тощо. Аналогія Н. з поняттям небуття чи смерті вказує на межу його логічного аналізу й безпосереднього розуміння; ознаки Н. добираються у царині відношення "буття - Н." Особливого (конститутивного) значення категорія Н. набуває у східній традиції. В даосизмі роль першооснови і завершення всього існуючого виконує поняття дао В. оно нескінченне і безіменне, форма без форми і образ без сутності, безтілесне, порожнє і нице. Завдяки дао небуття проникає усюди; все народжується у бутті, а буття з'являється з небуття. В буддизмі подібний принцип називається нірваною. Це видозмінене поняття мокші (позбавлення, звільнення), що означає зникнення, кінець, припинення існування, вічний спокій. У західній філософії проблема Н. порушується ще з Античності. Вона вже наявна у вченні Геракліта про становлення - як вираз єдності протилежностей (буття і Н.). Парменід висловлює думку, що Н. неможливо ані помислити, ані висловити В. оно виступає запереченням існування Г. оргій обстоював тезу, виражену в трьох принципах: нічого не існує; якщо дещо існує, то воно незбагненне; якщо його можна осягнути, то неможливо пояснити і виразити. Розбіжності двох попередніх позицій долає Демокрит, вбачаючи в атомах мислиму повноту буття, котра визначається через свою протилежність - порожнечу як континуум, позбавлений кількостей і якостей. В діалектиці 17латона Н. подається через категорію "іншого" - породження буттям свого інобуття. "Інше" виступає можливістю пізнання не лише буття, а й Н. Аристотель вбачав ознаки Н. в неоформленому, позбавленому сутності матеріалі - матерії С. тоїки (див. стоїцизм) пов'язували Н. з уявленням про нескінченність як безтілесну порожнечу, всередині якої міститься Космос. Епікур виражав поняттям Н. феномен смерті (позбавлення будьяких форм та ознак життя). У наданні Єдиному якостей над-буття Плотин уподібнював його Н. Він розрізняв небуття як матерію й абсолютне Н., що виступає "іншим" стосовно існуючого. Середньовічна інтерпретація співвідношення буття і небуття визначалася доктриною творення з Н. Акт творення передбачає появу світу, властивості якого нічим не обумовлені. В апофатичній теології (Філон, Климент, Ориген, ареопагітики, Максим Сповідник, Дамаскій, Палама, Еріугена, Кузанський), каббалі та містичній традиції (Екгарт, Франк, Силезій, Беме) вживання варіантів терміна "Н." (безодня, possest Ungrund (невкоріненість) стосовно Бога, через відкидання усіх його предикатів, означає, що він не є чимось серед сущого, але, як першопричина, піднімається над сущим і перебуває всюди й ніде. Входження у домени "божественного мороку" відбувається в актах мовчання та містичного переживання Н. овочасна метафізика відмовилася від тези про створення світу з Н., виходячи з положення ex nihilo nihil fit (з нічого ніщо не виникає). У Канта Н. подається як можливість і неможливість предмета або його поняття, що постають у людському розумі. Гегель називав Н. чистою безпосередністю, довершеною порожнечею з відсутністю визначень і змісту, яка дорівнює самій собі і буттю, а відмінність між ними лише абстрактна. У філософії екзистенціалізму термін "Н." тлумачиться як царина свободи і трансценденції. Таїну Н. як безодні та невідання К'єркегор називав станом, що пробуджує в людині жах і спонукає до пізнання. У Гайдеггера проблема Н. постає через спосіб самопроектування людини у майбутнє, що супроводжується зустріччю з образом смерті. Категорія Гайдеггера "буття-до-смерті" позначає можливість вирватись із повсякденності, що характеризується анонімністю існування. Бердяєв залучає поняття Н. до розгляду проблеми творчості. Остання не виходить з наявного буття, а виступає прагненням до свободи, яка у своїй можливості - бездонна і безпідставна. Вкорінення свободи лежить не в бутті, а у Н. Сартр визначає людину як істоту, що характеризується здатністю вирізняти себе з-посеред буття через Н. (neant). Націленість людської свідомості на суще здатна проявляти, нівелювати його С. відомість постає вільною умовою прояву сущого. У дуальності буттєво-небуттєвих зв'язків Н. стає не простою альтернативою буття, а його співучасником, джерелом розвитку та творчих здатностей (див. небуття).